Ранній дитячий аутизм

  Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до спілкування, до розуміння мовлення, до гри і взаємодії з іншими.

Дайте відповідь на наступні питання щодо ранніх ознак (від 2х років):

-         - Чи дивиться дитина туди, куди ви показали? (Вкажіть на будь-який предмет в іншому кінці кімнати і скажіть «дивись, там…» і прослідкуйте за її реакцією);

-         - Чи дивиться дитина на вас коли вказує на щось пальцем щоб звернути вашу увагу?

-         - Чи грає дитина з іграшками або предметами «понарошку»? (наливає чай в іграшкову чашку, вкладає ляльку спати, а не просто катає машинку туди-сюди).

Якщо ви відповіли «ні» хоча б на одне питання, це не говорить, що у вашої дитини аутизм, але це є підґрунтям для звернення до спеціаліста.

  

  Здібності, розвиток і поведінка дітей з аутизмом можуть колихатися в широких межах. Аутизм – це порушення розвитку, яке негативно позначається на здатності дітей до навчання. Для ефективного навчання і розвитку цих дітей групове середовище повинне бути структурованим, а заняття мати точно визначену послідовність. Діти з аутизмом навчаються і розвиваються краще, коли одночасно отримують візуальну і словесну інформацію. Для них дуже важливою є взаємодія зі здоровими однолітками, оскільки вони можуть бути для них зразками в оволодінні мовленнєвими, соціальними і поведінковими вміннями.

  Дитина з вираженими труднощами спілкування і довільною організацією поведінки, з однієї сторони, не прилаштована до життя в дитячому колективі, з іншої, не маючи позитивного досвіду перебування в ньому, вона і не зможе набути потрібних навичок  комунікації, розуміти і враховувати в своїх діях бажання та інтереси інших людей. По можливості такий досвід треба хоча б дозовано отримати ще до школи.

  Реальний емоційний вік дитини з емоційними порушеннями, яка за паспортним віком є дошкільником, значно менший. Тому така дитина, поступаючи до дошкільного закладу, має труднощі адаптації, характерні скоріш для дитини ясельної групи. Насамперед, це проблема відриву від матері, з якою вона знаходиться у стані дуже тісної прив’язаності.

  З метою успішної інтеграції такої дитини в середовище дітей потрібні спільні зусилля і батьків, і всіх тих людей, котрі знаходитимуться поруч з нею в дошкільному закладі. Вкрай важливо, щоб вистачило терпіння не відволікати дитину від заняття, якому вона надає перевагу (приміром, гра в конструктор або складанню пазлів), а дати їй можливість довести розпочату справу до певного завершення. Також варто враховувати, як важко даються такій дитині усі побутові навички, і бути терплячими в їх стимулюванні й підтримці. При дотриманні обережності, одночасної лагідності й наполегливості така дитина можна добре утримуватися в режимі.