вторник, 15 января 2019 г.

Розвиваємо креативність

  Якщо час дитини розписаний по хвилинах, -  плавання, уроки музики, англійська, танці – не дивно, що вона не буде вулканом ідей, бо не мусить вигадувати собі забав і організовувати час. Усе зробили за неї дорослі. Додаткові заняття корисні, однак щодня необхідно відводити час для вільної гри.
  Вільна гра не має нічого спільного з байдикуванням чи переглядом мультиків і т.п. Креативність у дітей молодшого віку пробуджують нетипові іграшки, як-от ложка, мотузка, картонні коробки, листки паперу, газети, вата. Це все можна помістити у коробку, звідки дитина все це вийматиме і вигадуватиме нові призначення для предметів.
       Вигадуйте казки
Звичайно, читання має бути щодня, діти повинні слухати, а пізніше і самі читати книжки, призначені для їх вікової групи. Однак не треба нехтувати дитячими вигадками. Складайте самі казки та історії, наприклад, про кота, якого бачили по дорозі у садочок, про дівчинку на фотографії, про чарівний ліс. Дитячі фантазії безмежні. Ці казки можна записати та разом із дітьми проілюструвати – книга казок готова.
       Розфарбовуйте, клейте, вирізайте
Вся ручна робота стимулює креативність дитини. Дайте їй вигадати одяг для ляльок, зробити гараж для машинок із коробки з-під взуття, намалювати зимовий пейзаж зубною пастою, навчіть вишивати, робити біжутерію, подарунки для близьких людей. Не забувайте хвалити дитину.
       Грайтеся разом

Найкраще гратися в математичні ігри – шаради, головоломки, шахи або шашки, для старших – ігри стратегічні. Завдяки цьому дитина навчиться розробляти стратегії, намагатиметься передбачати хід суперника. Також для розвитку незамінний рух. Катайтеся на велосипеді, грайте у волейбол.

Боюсь розлучатись з батьками!


   Страх розлуки з батьками досить часто трапляється в дітей на певному етапі розвитку. Більшість переростає сепараційну тривогу до трирічного віку, проте іноді вона буває і в старших дітей. На це можуть бути різні причини.
  У віці до трьох років дитина іноді надмірно хвилюється про щось погане, що може статися з кимось з її оточення і непокоїться, думаючи, що через розлуку з  кимось порушиться її звичний спосіб життя.
      Що призводить до появи сепараційної тривоги
- значні зміни в житті, наприклад, переїзд в інший будинок або місто, перехід у новий садок;
- якщо в сім'ї народжується молодша дитина;
- утрата близького родича, домашнього улюбленця або близького друга;
- конфлікти між батьками, розлучення, повторний шлюб батьків.
     Симптоми сепараційної тривоги в старших дітей:
·         - дитина боїться засинати або залишатися на ніч одна в кімнаті, вона наполягає на тому, щоб спати разом із батьками або братом чи сестрою;
·         - у неї часто бувають нічні жахи або інші розлади сну;
·         - дитина часто виявляє погану поведінку, впадає в істерики або перебуває в стресовому стані під час розлуки з батьками або іншою людиною, до якої відчуває прихильність;
·         - вона надмірно сумує за тим із батьків, до кого відчуває прихильність, коли його немає поруч;
·         - дитина побоюється, що станеться щось жахливе з батьками, якщо їх немає поруч, або із нею самою (дитина побоюється, що вона заблукає, травмується або її викрадуть);
·         - іноді в дитини можуть виникати фізичні симптоми тривоги: нудота, блювота, біль у животі, головний біль і навіть біль у серці;
·         - дитина панікує, якщо змінюються плани на день: коли хтось із батьків затримується з роботи та в інших схожих ситуаціях;
·         - дитина може відчувати страх залишитися на самоті;

·         - дитина може здійснювати спроби не ходити в садок (школу), не їхати в літній табір і не брати участі в інших заходах, де вона залишиться на самоті.

Ранній дитячий аутизм

  Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до спілкування, до розуміння мовлення, до гри і взаємодії з іншими.

Дайте відповідь на наступні питання щодо ранніх ознак (від 2х років):
-         - Чи дивиться дитина туди, куди ви показали? (Вкажіть на будь-який предмет в іншому кінці кімнати і скажіть «дивись, там…» і прослідкуйте за її реакцією);
-         - Чи дивиться дитина на вас коли вказує на щось пальцем щоб звернути вашу увагу?
-         - Чи грає дитина з іграшками або предметами «понарошку»? (наливає чай в іграшкову чашку, вкладає ляльку спати, а не просто катає машинку туди-сюди).
Якщо ви відповіли «ні» хоча б на одне питання, це не говорить, що у вашої дитини аутизм, але це є підґрунтям для звернення до спеціаліста.
  
  Здібності, розвиток і поведінка дітей з аутизмом можуть колихатися в широких межах. Аутизм – це порушення розвитку, яке негативно позначається на здатності дітей до навчання. Для ефективного навчання і розвитку цих дітей групове середовище повинне бути структурованим, а заняття мати точно визначену послідовність. Діти з аутизмом навчаються і розвиваються краще, коли одночасно отримують візуальну і словесну інформацію. Для них дуже важливою є взаємодія зі здоровими однолітками, оскільки вони можуть бути для них зразками в оволодінні мовленнєвими, соціальними і поведінковими вміннями.
  Дитина з вираженими труднощами спілкування і довільною організацією поведінки, з однієї сторони, не прилаштована до життя в дитячому колективі, з іншої, не маючи позитивного досвіду перебування в ньому, вона і не зможе набути потрібних навичок  комунікації, розуміти і враховувати в своїх діях бажання та інтереси інших людей. По можливості такий досвід треба хоча б дозовано отримати ще до школи.
  Реальний емоційний вік дитини з емоційними порушеннями, яка за паспортним віком є дошкільником, значно менший. Тому така дитина, поступаючи до дошкільного закладу, має труднощі адаптації, характерні скоріш для дитини ясельної групи. Насамперед, це проблема відриву від матері, з якою вона знаходиться у стані дуже тісної прив’язаності.

  З метою успішної інтеграції такої дитини в середовище дітей потрібні спільні зусилля і батьків, і всіх тих людей, котрі знаходитимуться поруч з нею в дошкільному закладі. Вкрай важливо, щоб вистачило терпіння не відволікати дитину від заняття, якому вона надає перевагу (приміром, гра в конструктор або складанню пазлів), а дати їй можливість довести розпочату справу до певного завершення. Також варто враховувати, як важко даються такій дитині усі побутові навички, і бути терплячими в їх стимулюванні й підтримці. При дотриманні обережності, одночасної лагідності й наполегливості така дитина можна добре утримуватися в режимі.

Щоб психологічний стан дитини був благоприємним:


- Активно слухайте, потім давайте пораду;
- Навчіть дитину правилам безпеки;
- Задавайте відкриті питання;
- Будьте терпелячі;
- На своєму прикладі навчіть пробачати;
- Коли дитина на емоціях говоріть спокійно;
- Обмежуйте час використання дитиною різноманітних гаджетів;
- Обіймайте;
- Встановлюйте і дотримуйтесь меж дозволеного;
- Хваліть за вірні рішення;
- Вірте дитині, та в дитину;
- Будьте передбачувані в своїх вчинках;
- Тримайте свої обіцянки;
- Говоріть правду;
- Розповідайте про свої почуття.


        Пам’ятайте, що поведінка дитини – ключ до розуміння її почуттів і потреб.           

понедельник, 12 декабря 2016 г.

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання у школі

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового. Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим. Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний. Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації. Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки. Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі. Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність до навчання. Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості. З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації.

















Оцінити підготовленість дитини до школи батькам допоможе такий тест.

  • Чи готова дитина до школи ?
  • Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
  • Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
  • Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
  • Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
  • Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень? Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  • Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
  • Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
  • Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
  • Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
  • Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
  • Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
  • Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
  • Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
  • Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
  • Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
  • Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  • Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
  •  
Кожна позитивна відповідь оцінюється одним балом.
 Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.

Отже, якщо балів:
15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;
10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Результати можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.