Розвиваємо креативність

  Якщо час дитини розписаний по хвилинах, -  плавання, уроки музики, англійська, танці – не дивно, що вона не буде вулканом ідей, бо не мусить вигадувати собі забав і організовувати час. Усе зробили за неї дорослі. Додаткові заняття корисні, однак щодня необхідно відводити час для вільної гри.

  Вільна гра не має нічого спільного з байдикуванням чи переглядом мультиків і т.п. Креативність у дітей молодшого віку пробуджують нетипові іграшки, як-от ложка, мотузка, картонні коробки, листки паперу, газети, вата. Це все можна помістити у коробку, звідки дитина все це вийматиме і вигадуватиме нові призначення для предметів.

       Вигадуйте казки

Звичайно, читання має бути щодня, діти повинні слухати, а пізніше і самі читати книжки, призначені для їх вікової групи. Однак не треба нехтувати дитячими вигадками. Складайте самі казки та історії, наприклад, про кота, якого бачили по дорозі у садочок, про дівчинку на фотографії, про чарівний ліс. Дитячі фантазії безмежні. Ці казки можна записати та разом із дітьми проілюструвати – книга казок готова.

       Розфарбовуйте, клейте, вирізайте

Вся ручна робота стимулює креативність дитини. Дайте їй вигадати одяг для ляльок, зробити гараж для машинок із коробки з-під взуття, намалювати зимовий пейзаж зубною пастою, навчіть вишивати, робити біжутерію, подарунки для близьких людей. Не забувайте хвалити дитину.

       Грайтеся разом

Найкраще гратися в математичні ігри – шаради, головоломки, шахи або шашки, для старших – ігри стратегічні. Завдяки цьому дитина навчиться розробляти стратегії, намагатиметься передбачати хід суперника. Також для розвитку незамінний рух. Катайтеся на велосипеді, грайте у волейбол.

Боюсь розлучатись з батьками!

   Страх розлуки з батьками досить часто трапляється в дітей на певному етапі розвитку. Більшість переростає сепараційну тривогу до трирічного віку, проте іноді вона буває і в старших дітей. На це можуть бути різні причини.

  У віці до трьох років дитина іноді надмірно хвилюється про щось погане, що може статися з кимось з її оточення і непокоїться, думаючи, що через розлуку з  кимось порушиться її звичний спосіб життя.

      Що призводить до появи сепараційної тривоги

- значні зміни в житті, наприклад, переїзд в інший будинок або місто, перехід у новий садок;

- якщо в сім'ї народжується молодша дитина;

- утрата близького родича, домашнього улюбленця або близького друга;

- конфлікти між батьками, розлучення, повторний шлюб батьків.

     Симптоми сепараційної тривоги в старших дітей:

·         - дитина боїться засинати або залишатися на ніч одна в кімнаті, вона наполягає на тому, щоб спати разом із батьками або братом чи сестрою;

·         - у неї часто бувають нічні жахи або інші розлади сну;

·         - дитина часто виявляє погану поведінку, впадає в істерики або перебуває в стресовому стані під час розлуки з батьками або іншою людиною, до якої відчуває прихильність;

·         - вона надмірно сумує за тим із батьків, до кого відчуває прихильність, коли його немає поруч;

·         - дитина побоюється, що станеться щось жахливе з батьками, якщо їх немає поруч, або із нею самою (дитина побоюється, що вона заблукає, травмується або її викрадуть);

·         - іноді в дитини можуть виникати фізичні симптоми тривоги: нудота, блювота, біль у животі, головний біль і навіть біль у серці;

·         - дитина панікує, якщо змінюються плани на день: коли хтось із батьків затримується з роботи та в інших схожих ситуаціях;

·         - дитина може відчувати страх залишитися на самоті;

·         - дитина може здійснювати спроби не ходити в садок (школу), не їхати в літній табір і не брати участі в інших заходах, де вона залишиться на самоті.

Ранній дитячий аутизм

  Ранній дитячий аутизм – це неврологічний розлад, який порушує здатність дитини до спілкування, до розуміння мовлення, до гри і взаємодії з іншими.

Дайте відповідь на наступні питання щодо ранніх ознак (від 2х років):

-         - Чи дивиться дитина туди, куди ви показали? (Вкажіть на будь-який предмет в іншому кінці кімнати і скажіть «дивись, там…» і прослідкуйте за її реакцією);

-         - Чи дивиться дитина на вас коли вказує на щось пальцем щоб звернути вашу увагу?

-         - Чи грає дитина з іграшками або предметами «понарошку»? (наливає чай в іграшкову чашку, вкладає ляльку спати, а не просто катає машинку туди-сюди).

Якщо ви відповіли «ні» хоча б на одне питання, це не говорить, що у вашої дитини аутизм, але це є підґрунтям для звернення до спеціаліста.

  

  Здібності, розвиток і поведінка дітей з аутизмом можуть колихатися в широких межах. Аутизм – це порушення розвитку, яке негативно позначається на здатності дітей до навчання. Для ефективного навчання і розвитку цих дітей групове середовище повинне бути структурованим, а заняття мати точно визначену послідовність. Діти з аутизмом навчаються і розвиваються краще, коли одночасно отримують візуальну і словесну інформацію. Для них дуже важливою є взаємодія зі здоровими однолітками, оскільки вони можуть бути для них зразками в оволодінні мовленнєвими, соціальними і поведінковими вміннями.

  Дитина з вираженими труднощами спілкування і довільною організацією поведінки, з однієї сторони, не прилаштована до життя в дитячому колективі, з іншої, не маючи позитивного досвіду перебування в ньому, вона і не зможе набути потрібних навичок  комунікації, розуміти і враховувати в своїх діях бажання та інтереси інших людей. По можливості такий досвід треба хоча б дозовано отримати ще до школи.

  Реальний емоційний вік дитини з емоційними порушеннями, яка за паспортним віком є дошкільником, значно менший. Тому така дитина, поступаючи до дошкільного закладу, має труднощі адаптації, характерні скоріш для дитини ясельної групи. Насамперед, це проблема відриву від матері, з якою вона знаходиться у стані дуже тісної прив’язаності.

  З метою успішної інтеграції такої дитини в середовище дітей потрібні спільні зусилля і батьків, і всіх тих людей, котрі знаходитимуться поруч з нею в дошкільному закладі. Вкрай важливо, щоб вистачило терпіння не відволікати дитину від заняття, якому вона надає перевагу (приміром, гра в конструктор або складанню пазлів), а дати їй можливість довести розпочату справу до певного завершення. Також варто враховувати, як важко даються такій дитині усі побутові навички, і бути терплячими в їх стимулюванні й підтримці. При дотриманні обережності, одночасної лагідності й наполегливості така дитина можна добре утримуватися в режимі.

Щоб психологічний стан дитини був благоприємним:

- Активно слухайте, потім давайте пораду;

- Навчіть дитину правилам безпеки;

- Задавайте відкриті питання;

- Будьте терпелячі;

- На своєму прикладі навчіть пробачати;

- Коли дитина на емоціях говоріть спокійно;

- Обмежуйте час використання дитиною різноманітних гаджетів;

- Обіймайте;

- Встановлюйте і дотримуйтесь меж дозволеного;

- Хваліть за вірні рішення;

- Вірте дитині, та в дитину;

- Будьте передбачувані в своїх вчинках;

- Тримайте свої обіцянки;

- Говоріть правду;

- Розповідайте про свої почуття.

        Пам’ятайте, що поведінка дитини – ключ до розуміння її почуттів і потреб.